Історія села Черемошне

 

Загальна характеристика 

Черемошненської сільської ради

Черемошненська сільська рада Погребищенського району Вінницької області була утворена в 1921 році і розташована в с Черемошному, що в 12 км. На південний захід від районного центру м. Погребище. Географічне положення 490 28' Північної широти, 290 07' Східної довготи, середня висота над рівнем моря – 264 м.
 
До складу Черемошненської сільської ради входять чотири населених пунктів: с. Черемошне, площа - 258,7 га., с. Степанки, площа - 182,3 га., с. Кулешів, площа - 97,8 га.,  с. Веселівка, площа - 46,5 га..
Територія сільської ради становить - 6121.0 га.
Населення Черемошненської сільської ради станом на 01.01.2019 року становить 1030 чоловік
 

 

Черемошне – село, центр сільської ради. Розташоване за 12 км від районного центру. Населення на 01.01.2011 рік 1217 чоловік. Сільській раді підпорядковані села: Степанки, Кулешів, Веселівка. В селі розміщено ТОВ «Хлібодар». Є дев'ятирічна школа, будинок культури, бібліотека, ФАП, поштове відділення зв’язку.

Село засноване у XVIII столітті, як сказано у Л.Похилевича «Сказание о населених местностях Киевской губернии».

Село Черемошне за 7 вест від Спиченець, при вершині безіменної притоки річки Рось. Окружено село з заходу і півдня Чорним лісом в якому було багато черемухи, від  чого село одержало назву – Черемошне.

Населення становило: православних - 1024 чол., католиків - 47 чол. В 1741 році було 60 дворів, церква побудована в 1726 році на  ім’я великомученика-Димитрія.

Власником села був  Роман Болінський (1826-1912) повстанець 1863 року.  Під час підготовки січневого повстання спільно з дружиною  виставив обмундирований  за власний рахунок  взвод кавалерії  на чолі якого мужньо бився, брав участь у битві під Булаями Бердичівського повіту (15.5.1863) коли повстанці були розгломлені, як повстанець відбув  заслання в Сибіру.

(Вінницький  край №2 -206 р. Ян Лазовський-фрагменти спогадів про Вінницю ст.98)

Населення села брало участь  в революційних подіях 1917-1920 рр.

В 1931 році в селі було засновано колгосп «Хлібороб» першими головами були  Кучер Артем та Гарбачук П.

Не минув села і голодомор 1932-1933 рр. На початку  колективізації  в селі  проживало 3000 чоловік, під час голоду  кожен третій помер.

Мужньо захищали свою Батьківщину  мешканці села у Великій Вітчизняній  війні, більш  як 120 чоловік не повернулися з поля бою. Одному з них  Пономарчуку  Андрію Івановичу  посмертно присвоєно  звання –Героя Радянського Союзу.